Білорусько-українській альманах «Справа» був задуманий Товариством української літератури при Спілці білоруських письменників рік тому. Кожен з нас, як і вся Європа, були тоді в страшному напруженні.

Білорусам та українцям, мешканцям, кажучи словами історика Тімоті Снайдера, Bloodlands, «Кривавих земель», як і чехам, литовцям і полякам, події минулого року щось нагадували.

Якби локальний конфлікт переріс у глобальний, Білорусь неминуче стала б його ареною.

Ми пам'ятаємо історичний досвід. Фінляндія чинила опір і зберегла незалежність і вибір шляху розвитку. Набагато сильніша Чехословаччина здалася. В історії не буває умовного способу. Але дозвольте поставити питання так: можливо, Хатинь не згоріла б, якби Чехословаччина в 1938-му чинили опір Гітлеру?

Торік, як би не було, Україна чинила опір і встояла. І це головна справа цього року.

Є обгрунтований погляд, що завдання Білорусі — дотримуватися повного нейтралітету. Це державна політика. Але як звичайній людині заглушити в серці інстинкт солідарності?

Молодий активіст незалежної профспілки назбирав гроші на реанімобіль для прифронтової зони. Фанати Борисівського БАТЕ провели акцію солідарності. Відомий священик зібрав великі пожертви для української армії. Не менш ніж кілька десятків білорусів пішли добровольцями воювати на українській стороні.

Але це крайній спосіб, який не кожному під силу.

«Справа» була жестом солідарності творчих людей. Це теж форма протистояння неонацизму, неонацистської пропаганді. Так, альманах — це, по-своєму, інструмент з ХХ століття. Але він доповнюється дуже сучасними засобами комунікації: сайт, сторінка у Фейсбуці і Вконтакті. Я з радістю бачу, що він став пляцівкою не тільки для ветеранів, а й для молоді. Радість і гордість, що вони є, що вони пишуть. Я маю на увазі перш за все тих, хто родом з Берестейщини і Пінщини.

У церковнослов'янському тексті «Символу віри» є хороший момент про віру в «Духа Святого … глаголавшаго Пророки». У білоруському перекладі отця Олександра Надсона це передається як «Духа … які гаварыў праз прарокаў». Мої діти якось зачепилися за цей момент в молитві і задали мені питання: що значить «гаварыў праз прарокаў»? Що значить «гаварыў праз»?

Отже, радісно, що Ви, автори «Справи», пишете. «Через вас говорять» ті сонми, покоління, і мертві, і живі, і ненароджені, які самі — вже, ще або поки — не мають голосу.

Андрэй Дынько
http://nn.by/?c=ar&i=151168

http://nn.by/?c=ar&i=151168,