День партизанської слави особливий як для добровільних захисників Батьківщини, які внесли вагомий вклад в Перемогу у Великій Вітчизняній війні, так і для всього українського народу.
Масовість участі українського народу у війні з фашистськими загарбниками та сила опору в роки Великої Вітчизняної війни в Україні були одними з основних факторів безумовної і остаточної перемоги над окупантами. Одним із потужних центрів всенародної боротьби в тилу ворога була окупована, але не скорена Україна.
На захопленій українській землі ворог встановив жорсткий окупаційний режим, який супроводжувався масовим терором, насильством і пограбуванням мирного населення. За роки окупації майже 4,5 млн. населення України стали жертвами розбою, більше 2 млн. гітлерівці відправили на каторжні роботи до Німеччини.
Боротьба на тимчасово окупованих територіях України набрала форми партизанської війни, стала однією з активних форм участі найширших народних мас у розгромі ворога.
Партизанськізагони та підпільні організації з самого початку їх діяльності й до завершення підпільно-партизанської боротьби формувались суворо на добровільних засадах.
Внаслідоктого, що число партизанських загонів і груп зросло настільки, що партизанський рух в окупованих районах переріс у всенародний, виникла потреба у створенні спеціального органу для здійснення єдиного оперативного керівництва ними і для подання їм необхідної допомоги. З цією метою у 1942 році для безпосереднього керівництва партизанськими формуваннями та їх взаємодії з частинами Червоної Армії було створено Український штаб партизанського руху (УШПР). Начальником Українського штабу партизанського руху було затверджено заступника наркома внутрішніх справ Української РСР Тимофія Амвросійовича Строкача.
З перших днів окупації України ворог намагався придушити підпільно-партизанський рух. В умовах жорстокого окупаційного режиму на окупованій території України у 1941–1944 роках активно діяли 3992 підпільні партійні комітети, організації і групи, 558 підпільних комсомольських і молодіжних організацій і груп в яких брало участь понад 103 тисяч підпільників. Від рук фашистських катів загинуло біля 80 тисяч підпільників. Не повернулись до своїх родин, до мирної праці більше 100 тисяч партизанів.
Збройну боротьбу з ворогом і його посібниками вели 46 партизанських з’єднань і 1993 партизанські загони, бригади і розвідувально-диверсійні групи чисельністю понад 518 тисяч партизанів. Крім цього, в інших формах боротьби з ворогом брало участь майже мільйон 400 тисяч громадян України.
Немеркнучоюславою покрили себе видатні організатори і керівники підпільно-партизанського руху в Україні: Д Коротченко, начальник Українського штабу партизанського руху Т. Строкач, легендарні партизанські командири і комісари С. Ковпак, О. Федоров, О.Сабуров, М. Наумов, М. Попудренко, С. Руднєв, П. Вершигора, І. Бовкун, та багато інших партизанських вожаків.
Унаслідок виконання цих завдань партизанами України було знищено 465 тисяч ворожих солдатів і офіцерів, пущено під укіс 5019 військових ешелонів, підірвано і знищено 1566 танків і бронемашин, 13535 автомобілів, 820 гармат і мінометів, збито і знищено на аеродромах 211 літаків, підірвано 607 залізничних та 1589 шосейних мостів, розгромлено 411 ворожих гарнізонів і поліцейських станів, 56 штабів військових частин, звільнено від фашистської окупації сотні міст і сіл України. Це була вагома допомога Червоній армії, яка вела запеклі бої на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Серед учасників підпільно-партизанської боротьби в Україні було: 59 % українців, 22,5 % – росіян, 6,6 % - білорусів, 9% - громадяни інших союзних республік СРСР і 3,2% – представники країн західної Європи та Америки.
У 1948 році у після розформування Українського штабу партизанського руху було утворено державний орган – Комісію у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. при Президії Верховної Ради України. Ця Комісія активно діє вже понад 60 років.
За ініціативою Комісії у справах колишніх партизанів з метою закріплення навіки героїчного подвигу партизан і підпільників та відтворення історичної справедливості щодо ролі підпільно-партизанського руху в досягненні Перемоги у 2001 році в Україні було встановлено щорічне свято “День партизанської слави” Засновано, виготовлено і передано на вічне зберігання до Музею Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. Штандарт “Український партизанський фронт 1941–1944 рр.”. Гордістю колишніх партизан і підпільників став нагрудний пам’ятний знак “Партизан України”.