Терор носив цілеспрямований, організований характер, уразив практично всі верстви української нації – інтелігенцію, військовиків, політиків, діячів церкви, культури та мистецтва, та найбільше вдарив по селянству.

 

За оціночними даними на підставі архівних матеріалів Служби Безпеки України, від 1927 до 1990 р. в Україні було заарештовано понад мільйон осіб, 545 тис. з них засуджені, у т.ч. – щонайменш 140 тис. розстріляно. Крім того, від кінця 1920-х і до початку 1950-х років з України виселено 2 млн. 880 тис. розкуркулених селян і членів їхніх сімей.

 

Більшість репресованих були українцями, але жертвами терору в Україні стали також поляки, німці, євреї, представники інших національностей.

 

2 червня 1937 року прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якого 5 серпня 1937 вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який поклав початок масових репресій.

 

Вже до середини листопада 1938 року без суду було винесено 681 692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей було відправлено в табори.

 

Згідно з розсекречених архівів і документів СБУ, в Україні з 1935 по 1951 рік жертвами розкуркулення стали понад 2 млн. 800 тис. людей.

 

У пік репресій, коли органи НКВС особливо люто розправлялися з інакомислячими, в Україні було заарештовано близько 270 тисяч наших співвітчизників, з яких фактично кожен другий був засуджений до розстрілу.

 

За багатьма свідченнями очевидців, які пройшли всі пекельні кола ГУТАБів, у тих таборах із 12 мільйонів ув’язнених наших земляків-українців було до 60 відсотків.

Віддамо шану жертвам репресій!